Мелітор таблетки 25мг №28 (48002)

Сервье

Франція

Діюча речовина: 1 таблетка містить агомелатину 25 мг.

Допомiжнi речовини: лактоза, моногідрат; крохмаль кукурудзяний; повідон; натрію крохмальгліколят (тип А); кислота стеаринова; магнію стеарат; кремнію діоксид колоїдний безводний; гіпромелоза; заліза оксид жовтий (E 172); гліцерин; макрогол 6000; титану діоксид (E 171).

По 14 таблеток, вкритих плівковою оболонкою, у блістері з алюмінієвої фольги та ПВХ-плівки. По 1, або по 2, або по 4 блістери в коробці з картону пакувального.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

АГОМЕЛАТИН

Механізм дії.

Агомелатин - мелатонінергічний агоніст MT1- та MT2-рецепторів і антагоніст 5-HT2c-рецепторів. Дослідження, що вивчали зв'язування агомелатину з рецепторами, продемонстрували, що агомелатин не впливає на захоплення моноамінів і не має спорідненості з ?- та ?-адренергічними, гістамінергічними, холінергічними, допамінергічними, бензодіазепіновими рецепторами.

Агомелатин ресинхронізує циркадні ритми, за даними експериментальних досліджень на тваринах з розладами циркадних ритмів.

Агомелатин підвищує вивільнення допаміну та норадреналіну специфічно у фронтальних відділах кори головного мозку та не впливає на екстрацелюлярний рівень серотоніну.

Фармакодинамічні ефекти.

Агомелатин у експериментальних дослідженнях (на тваринах) показав антидепресивний ефект на валідованих моделях депресії (тест безвихідності, відчаю, хронічного помірного стресу), а також на моделях з десинхронізацією циркадних ритмів та на моделях стресу та тривожності.

Клінічні дослідження довели, що Мелітор® ресинхронізує циркадні ритми: відновлює фазність сну, коливання температури тіла та секрецію мелатоніну.

Клінічна ефективність та безпека.

Ефективність та безпека препарату Мелітор® при лікуванні великих депресивних епізодів була доведена у клінічній програмі за участю 7900 пацієнтів, які застосовували Мелітор®.

Шість плацебо-контрольованих досліджень з оцінки ефективності агомелатину при короткостроковому застосуванні у пацієнтів з депресією показали, що наприкінці лікування (упродовж 6-8 тижнів) агомелатин показав статистично значущі переваги порівняно з плацебо при застосуванні в дозах 25-50 мг. За результатами оцінювання за шкалою HAMD?17 відзначалися зміни значення показника первинної кінцевої точки порівняно з початковим рівнем.

Ефективність препарату Мелітор® було продемонстровано також у пацієнтів з тяжкою депресією (загальний бал HAMD ? 25) за результатами всіх позитивних плацебо-контрольованих досліджень.

Відсоток пацієнтів, які відповіли на лікування, був статистично значно вище при застосуванні препарату Мелітор® порівняно з плацебо.

Шість із семи досліджень з вивчення ефективності агомелатину у гетерогенних популяціях дорослих пацієнтів з депресією продемонстрували більш високу (2 дослідження) або подібну ефективність (4 дослідження) останнього порівняно з селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну/селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну-норепінефріну (СІЗЗС/СІЗЗСН) (сертралін, есциталопрам, флуоксетин, венлафаксин або дулоксетин). Антидепресивний ефект оцінювався за шкалою HAMD-17 (первинна або вторинна кінцеві точки).

Довготривала ефективність агомелатину була продемонстрована у дослідженні щодо попередження розвитку загострень.

За результатами впливу на первинну кінцеву точку - попередження виникнення загострення, що вимірювалась часом до виникнення загострення, Мелітор® у дозі 25-50 мг на день показав статистично значущу перевагу порівняно з плацебо (р=0,0001). Частота виникнення загострень упродовж 6 місяців подвійного сліпого спостереження була 22% та 47% відповідно для агомелатину та плацебо.

Препарат не впливає на денну пильність та пам'ять здорових добровольців. У пацієнтів з депресією застосування препарату Мелітор® подовжує фазу повільнохвильового сну та не впливає на фазу швидкого сну. Мелітор® 25 мг також скорочує проміжок часу до початку сну (полегшує засинання) та мінімальної частоти серцевих скорочень. З першого тижня лікування відзначалося прискорення засинання та покращення якості сну без порушень денної активності (за оцінкою пацієнтів).

Об'єднаний аналіз досліджень за оціночною шкалою ASEX (Arizona Sexual Experience Scale) продемонстрував, що застосування препарату Мелітор® не асоціювалось із сексуальною дисфункцією. У здорових добровольців Мелітор® зберігав сексуальну функцію порівняно з пароксетином.

Мелітор® не впливає на частоту серцевих скорочень та артеріальний тиск (за результатами клінічних досліджень).

У дослідженні, запланованому для вивчення симптомів відміни за допомогою анкети DESS (Discontinuation Emergent Signs and Symptoms), у пацієнтів з депресією в стадії ремісії Мелітор® не спричиняв синдрому відміни після раптового припинення терапії.

Мелітор® не спричиняє залежності у здорових добровольців за результатами тестів з використанням візуально-аналогової шкали або анкети ARCI (Addiction Research Center Inventory) з 49 питань.

Плацебо-контрольоване дослідження агомелатину в дозі 25-50 мг на добу тривалістю 8 тижнів за участю пацієнтів похилого віку з депресією (? 65 років, N=222, 151 з яких застосовували агомелатин) продемонструвало статистично значущу різницю в 2,67 бала за загальною шкалою HAM-D (первинна кінцева точка). За показником «відповідь на лікування» агомелатин мав перевагу порівняно з плацебо. У групі пацієнтів віком ? 75 років (N=69, 48 з яких застосовували агомелатин) не було отримано достовірних результатів щодо покращення стану. Переносимість агомелатину пацієнтами похилого віку була схожою з такою, що спостерігалась у дорослих пацієнтів, молодших за віком.

Всмоктування та біодоступність. Агомелатин швидко й добре всмоктується (? 80%) після перорального застосування. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається упродовж 1?2 годин після прийому агомелатину. Абсолютна біодоступність є низькою (< 5%) при застосуванні у терапевтичній дозі, індивідуальні коливання можуть бути значущими.

Біодоступність у жінок порівняно з чоловіками є вищою. Біодоступність підвищується у разі застосування пероральних контрацептивів та зменшується у курців.

При застосуванні у терапевтичних дозах концентрація агомелатину збільшується пропорційно із збільшенням дози. При застосуванні у більш високих дозах виникає ефект насичення першою дозою.

Прийом їжі (звичайної або із високим вмістом жирів) не впливає на біодоступність або на показники всмоктування.

При прийомі їжі із високим вмістом жирів збільшується ймовірність коливання концентрації.

Розподіл у тканинах. Зв'язування з білками плазми крові становить 95% незалежно від концентрації діючої речовини. Цей показник не змінюється з віком і навіть у пацієнтів з порушеною функцією нирок, але концентрація вільної фракції збільшується вдвічі у пацієнтів з порушенням функції печінки.

Біотрансформація. Після застосування агомелатин швидко метаболізується, переважно печінковими ферментами CYP1A2; ізофементи CYP2C9 та CYP2C19 теж беруть участь у метаболізмі, але їх вклад дуже незначний. Основні метаболіти у вигляді гідроксильованого та диметильованого агомелатину є неактивними і швидко кон'югуються й виводяться із сечею.

Виведення. Агомелатин характеризується швидким виведенням з організму. Період напіввиведення із плазми крові становить у середньому 1-2 години. Кліренс високий (приблизно 1,100 мл/хв) і переважно пов'язаний із виведенням метаболітів. Виводиться переважно із сечею (80%) у вигляді метаболітів. Кількість виведеної із сечею діючої речовини у незміненому вигляді є незначною. Фармакокінетика не змінюється при застосуванні упродовж курсу лікування.

Пацієнти з порушенням функції нирок. Значущих змін фармакокінетичних параметрів агомелатину при застосуванні пацієнтами з тяжким порушенням функції нирок не відзначалось (n=8, одноразова доза в 25 мг), але пацієнтам з порушенням функції нирок тяжкого або помірного ступеня Мелітор® слід призначати з обережністю через обмежену кількість клінічних даних щодо застосування препарату в цій групі пацієнтів (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Пацієнти з порушенням функції печінки. Спеціальне дослідження за участю пацієнтів з цирозом печінки, хронічним порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня тяжкості (типу А та B за класифікацією Child-Pugh) продемонструвало збільшення концентрації агомелатину, який застосовували в дозі 25 мг (в 70 та 140 разів відповідно), порівняно з такою у волонтерів відповідного віку, ваги та звичкою палити без порушення функції печінки (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Пацієнти похилого віку. Фармакокінетичне дослідження за участю пацієнтів похилого віку (? 65 років) показало, що при застосуванні дози 25 мг середнє значення показника AUC та Сmax були приблизно в 4 та 13 разів вище у пацієнтів віком ? 75 років порівняно з такими у пацієнтів віком < 75 років. Загальна кількість пацієнтів, які застосовували агомелатин в дозі 50 мг, була занадто низькою для того, щоб зробити якісь висновки. Пацієнти похилого віку не потребують корекції дози.

Етнічні групи. Дані щодо особливостей фармакокінетики агомелатину залежно від расової приналежності відсутні.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фiзико-хiмiчнi властивості: оранжево-жовті, довгастої форми таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з голубим тисненням « » з одного боку.

Лікування великих депресивних епізодів у дорослих.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої допоміжної речовини препарату.

Порушення функції печінки (цироз печінки або активна фаза захворювання печінки) або підвищення рівня трансаміназ більше ніж у 3 рази від показників норми (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»).

Застосування у комбінації з високоактивними CYP1A2 інгібіторами (ципрофлоксацин, флувоксамін) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Лікарські засоби, які можуть впливати на агомелатин.

Агомелатин метаболізується переважно ферментами системи цитохрому P450 1A2 CYP1A2 - 90% та CYP2C9/19 - 10%. Лікарські засоби, які взаємодіють з вищезазначеними ізоферментами, можуть знижувати або підвищувати біодоступність агомелатину.

Флувоксамін є високоактивним інгібітором CYP1A2 та помірним інгібітором CYP2C9, ципрофлоксацин є високоактивним інгібітором CYP1A2. Високоактивні інгібітори CYP1A2 значно гальмують метаболізм агомелатину, що призводить до значного підвищення концентрації агомелатину. Тому протипоказано застосування агомелатину з високоактивними інгібіторами CYP1A2 - флувоксаміном та ципрофлоксацином.

Застосування агомелатину у комбінації з естрогенами (інгібітор CYP1A2 помірної сили) призводить до підвищення концентрації агомелатину у декілька разів. Незважаючи на той факт, що при застосуванні агомелатину у комбінації з естрогенами у 800 пацієнтів не було виявлено будь-яких специфічних симптомів, які мають відношення до безпеки, комбінацію агомелатину з інгібіторами CYP1A2 помірної сили (пропранолол, грепафлоксацин, еноксацин) слід застосовувати з обережністю до одержання більшого досвіду застосування вищезазначеної комбінаціїї (див. розділ «Особливості застосування»).

Рифампіцин, індуктор усіх трьох цитохромів, що беруть участь у метаболізмі агомелатину, може зменшувати біодоступність агомелатину.

Паління стимулює індукцію CYP1A2 та зменшує біодоступність агомелатину, особливо в затятих курців (> 15 сигарет/день) (див. розділ «Фармакокінетика»).

Можливість впливу агомелатину на дію інших лікарських препаратів. In vivo агомелатин не активує ізоферменти системи CYP450. Агомелатин не інгібує CYP1A2 in vivo та будь-які інші ензими CYP450 in vitro, тому він не впливає на концентрацію лікарських засобів, які метаболізуються CYP450.

Лікарські засоби з високим ступенем зв'язування з білками плазми крові. Агомелатин не впливає на концентрацію в крові вільної фракції речовин з високим ступенем зв'язування з білками плазми крові, і речовини з високим ступенем зв'язування з білками плазми крові не впливають на концентрацію агомелатину в крові.

Інші лікарські засоби. Перша фаза клінічних досліджень не виявила фармакокінетичної та фармакодинамічної взаємодії між препаратом Мелітор® та лікарськими засобами, які можуть призначатися з ним у комбінації у цільовій групі пацієнтів: бензодіазепіни, пароксетин, літій, флуконазол та теофілін.

Алкоголь. Не рекомендується вживати алкоголь під час лікування препаратом Мелітор®.

Електросудомна терапія (ЕСТ) - лікування електрошоком. Відсутній досвід застосування агомелатину одночасно з ЕСТ. Експериментальні дослідження не виявили властивостей агомелатину щодо підвищення судомної готовності. Тому малоймовірно, що одночасне застосування ЕСТ і агомелатину може призвести до будь-якого клінічно значущого ускладнення.

Препарат призначений для перорального застосування у дорослих.

Застосовувати незалежно від приймання їжі або під час їди.

Таблетки слід ковтати цілими, запиваючи водою.

Рекомендована доза становить 1 таблетку 25 мг 1 раз на добу, перед сном. Через 2 тижні після початку терапії, при необхідності покращання клінічного стану, дозу можна підвищити до 50 мг (2 таблетки препарату Мелітор®) одноразово перед сном.

Приймаючи рішення щодо збільшення дози, слід брати до уваги, що при застосуванні лікарського засобу в дозі 50 мг збільшується ризик підвищення рівня трансаміназ. Рішення щодо збільшення дози до 50 мг має базуватися на оцінці показника користь/ризик для кожного пацієнта з обов'язковим проведенням печінкових тестів.

Усім пацієнтам необхідно проводити тести, які відображають функцію печінки: на початку лікування, а потім періодично приблизно через 3 тижні, 6 тижнів (кінець активної фази), через 12 тижнів та 24 тижні (кінець фази підтримувальної терапії) та у подальшому, коли це є клінічно необхідним (див. розділ «Особливості застосування»).

При збільшенні дози слід знову провести печінкові тести з тією ж частотою, що й на початку лікування.

Тривалість лікування. Пацієнтам з депресією слід лікуватися упродовж необхідного періоду, але не менше 6 місяців, для досягнення впевненості, що симптоми депресії зникли.

Припинення лікування. При припиненні лікування немає потреби в поступовому зниженні дози.

Особливі групи пацієнтів.

Пацієнти похилого віку. Безпека та ефективність агомелатину (25-50 мг/добу) були доведені для пацієнтів похилого віку з депресією (< 75 років). У групі пацієнтів віком ? 75 років не було отримано достовірних результатів. Тому пацієнтам цієї вікової групи не рекомендується застосовувати агомелатин (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакодинаміка»). Відповідно до результатів фармакокінетичних досліджень потреби в корекції дози в залежності від віку немає (див. розділ «Фармакокінетика»).

Пацієнти з порушенням функції нирок. Значущих змін фармакокінетичних параметрів агомелатину при застосуванні пацієнтами з тяжким порушенням функції нирок не відзначалось. Однак кількість клінічних даних щодо застосування препарату Мелітор® пацієнтам з депресією та порушенням функції нирок тяжкого або помірного ступеня є обмеженою. Тому таким пацієнтам Мелітор® слід призначати з обережністю.

Пацієнти з порушенням функції печінки. Застосування препарату Мелітор® протипоказано пацієнтам з порушенням функції печінки (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»).

Існує обмежена кількість даних щодо випадків передозування агомелатину.

При передозуванні агомелатину виникали симптоми, що включали: біль в епігастрії, сонливість, підвищену втомлюваність, ажитацію, тривогу, напруженість, запаморочення, ціаноз або нездужання. В одному випадку людина прийняла 2450 мг агомелатину. Одужання настало спонтанно без кардіоваскулярних та біологічних відхилень.

Будь-які специфічні антидоти агомелатину невідомі. У разі передозування (прийому великої кількості препарату) рекомендоване спостереження за пацієнтом в умовах спеціалізованого відділення та симптоматична терапія.

Клінічні дослідження препарату Мелітор® (агомелатин) за участю більш ніж 7900 пацієнтів з депресією показали, що побічні явища зазвичай виникали під час перших 2 тижнів лікування та були слабко або помірно виражені.

Найчастішими побічними явищами були нудота та запаморочення. Зазначені побічні явища зазвичай мали тимчасовий характер і, як правило, не вимагали припинення лікування.

Побічні реакції наведено нижче за частотою виникнення: дуже часто (> 1/10); часто (> 1/100, < 1/10); нечасто (> 1/1000, < 1/100); рідко (> 1/10000, < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (неможливо оцінити за існуючими даними). Частота не була скоригована до плацебо.

Класифікація за системами органів
Частота
Побічна реакція

Психічні розлади
Часто
Тривога

Нечасто
Ажитація та пов'язані з нею симптоми* (такі як дратівливість та неспокій)

Агресивність*

Жахливі сновидіння*

Незвичні сновидіння*

Рідко
Манія/гіпоманія*

Ці симптоми можуть бути обумовлені захворюванням (див. розділ «Особливості застосування»)

Галюцинації*

Частота невідома
Суїцидальні думки чи поведінка (див. розділ «Особливості застосування»)

Неврологічні розлади
Часто
Головний біль

Запаморочення

Сонливість

Безсоння

Мігрень

Нечасто
Парестезія

Синдром неспокійних ніг*

Порушення з боку органів зору
Нечасто
Затуманення зору

Порушення з боку органів слуху та вестибулярного апарату
Нечасто
Дзвін у вухах*

Шлунково-кишкові розлади
Часто
Нудота

Діарея

Запор

Біль в абдомінальній ділянці

Блювання*

Розлади гепатобіліарної системи
Часто
Підвищення рівня АЛТ (аланінамінотрансферази) та/або АСТ (аспартатамінотрансферази) більше ніж у 3 рази порівняно з показниками норми (1,4% пацієнтів, які застосовували агомелатин у дозі 25 мг на добу, та 2,5% пацієнтів, які застосовували агомелатин у дозі 50 мг на добу, порівняно з 0,6% пацієнтів, які застосовували плацебо)

Рідко
Гепатит

Підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази* (ГГТ) більше ніж у 3 рази порівняно з показниками норми

Підвищення рівня лужної фосфатази* більше ніж у 3 рази порівняно з показниками норми

Печінкова недостатність* (1)

Жовтяниця*

Зміни з боку шкіри і підшкірної клітковини
Часто
Гіпергідроз

Нечасто
Екзема

Свербіж*

Кропив'янка*

Рідко
Еритематозні висипання

Набряк обличчя та ангіоедема*

Порушення з боку опорно-рухової системи та сполучної тканини
Часто
Біль у спині

Загальні розлади
Часто
Підвищена втомлюваність

Дослідження
Рідко
Збільшення маси тіла*, зменшення маси тіла*

* Частота проявів побічних реакцій, виявлених за допомогою спонтанних повідомлень, розрахована за даними клінічних досліджень.

(1) Повідомлялося про поодинокі летальні випадки або випадки трансплантації печінки у пацієнтів з факторами ризику порушення функції печінки.

Звіт про підозрювані побічні реакції.

Звіт про підозрювані побічні реакції у післяреєстраційному періоді лікарського засобу є важливим. Це дозволяє вести безперервний моніторинг балансу показника користь/ризик препарату. Спеціалісти у галузі охорони здоров'я зобов'язані повідомляти через національну систему звітності про будь-які випадки підозрюваних побічних реакцій.

Особливості застосування.

Моніторинг функції печінки. При застосуванні Мелітору® у післяреєстраційному періоді повідомлялося про виникнення у пацієнтів випадків порушення функції печінки, включаючи печінкову недостатність (повідомлялося про поодинокі летальні випадки або випадки трансплантації печінки у пацієнтів з факторами ризику порушення функції печінки), підвищення рівня печінкових ферментів більше ніж у 10 разів порівняно з показниками норми, гепатит та жовтяницю (див. розділ «Побічні реакції»). Більшість з них було зафіксовано впродовж перших місяців лікування. Характер пошкодження печінки переважно був гепатоцелюлярним. При припиненні застосування Мелітору® показники плазмових трансаміназ зазвичай поверталися до норми. Всім пацієнтам слід проводити тести, що відображають функцію печінки (печінкові тести): на початку лікування, а потім періодично, приблизно через 3 тижні, 6 тижнів (наприкінці гострої фази), 12 та 24 тижні (наприкінці фази підтримувальної терапії), та у подальшому, коли це є клінічно необхідним. При збільшенні дози слід знову провести печінкові тести з тією ж частотою, що й на початку лікування. Будь-який пацієнт, в якого розвинулося та було виявлено підвищення рівня трансаміназ у плазмі крові, має пройти повторний тест на визначення функції печінки впродовж 48 годин. Лікування слід припинити, якщо підвищення рівня трансаміназ у плазмі досягне показників, втричі вищих за норму, і печінкові тести слід проводити регулярно, доки показники не нормалізуються.

При наявності симптомів потенційного порушення функції печінки (таких як темна сеча, випорожнення світлого кольору, пожовтіння шкіри/очей, біль у верхній правій частині живота, виникнення тривалої втоми нез'ясованої етіології) лікування препаратом Мелітор® слід негайно припинити.

Мелітор® слід призначати з обережністю пацієнтам з підвищеним рівнем трансаміназ до початку лікування (препарат можна призначати за умови підвищення рівня трансаміназ не більше ніж у 3 рази від показників норми).

З обережністю призначають Мелітор® пацієнтам з такими факторами ризику порушення функції печінки, як ожиріння/надлишкова вага/неалкогольний жировий гепатоз печінки, цукровий діабет, зловживання алкоголем або застосування лікарських засобів, що можуть зумовити виникнення порушень функції печінки.

Пацієнти похилого віку. При застосуванні агомелатину в групі пацієнтів віком ? 75 років достовірних результатів отримано не було, тому пацієнтам цієї вікової групи не рекомендується застосовувати агомелатин (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та «Фармакодинаміка»).

Пацієнти похилого віку з деменцією. Мелітор® не рекомендовано застосовувати для лікування великих депресивних епізодів у пацієнтів похилого віку з деменцією, оскільки безпека та ефективність Мелітору® не вивчалися в цій групі пацієнтів.

Біполярний розлад/манія/гіпоманія. Мелітор® слід застосовувати з обережністю для лікування пацієнтів з наявністю в анамнезі біполярного розладу, манії або гіпоманії. У разі виникнення у пацієнта маніакальних симптомів необхідно відмінити препарат (див. розділ «Побічні реакції»).

Суїцид/суїцидальні думки. Депресія супроводжується підвищенням ризику виникнення суїцидальних думок та суїциду (подій, пов'язаних із суїцидом). Ризик суїциду зберігається до досягнення клінічно значущої ремісії. Мета-аналіз клінічних плацебо-контрольованих досліджень з антидепресантами за участю дорослих пацієнтів із психічними розладами показав підвищення ризику суїцидальної поведінки на фоні застосування антидепресантів порівняно з плацебо у пацієнтів віком до 25 років. На початку лікування та під час зміни дозування пацієнти, особливо пацієнти групи високого ризику, мають знаходитися під ретельним наглядом. Пацієнтів та тих, хто піклується про них, слід попередити про необхідність спостереження та негайного звернення до лікаря при виникненні будь-якого клінічного погіршення, суїцидальної поведінки або думок та незвичних змін у поведінці.

Застосування у комбінації з інгібіторами CYP1А2. Мелітор® слід застосовувати з обережністю у комбінації з інгібіторами CYP1А2 помірної сили (пропранолол, грепафлоксацин, еноксацин), які можуть призвести до підвищення концентрації агомелатину (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодiя з iншими лiкарськими засобами та інші види взаємодій»).

Непереносимість лактози. До складу препарату Мелітор® входить лактоза, тому його не рекомендовано призначати пацієнтам з уродженою непереносимістю галактози, недостатністю лактази Лаппа або з мальабсорбцією глюкози-галактози.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Дослідження щодо впливу агомелатину на здатність керувати автомобілем або працювати зі складними механізмами не проводились. Однак, враховуючи, що небажаними ефектами препарату можуть бути запаморочення та сонливість, пацієнтам слід бути обережними при керуванні автотранспортом або роботі з різними механізмами, особливо у разі виникнення побічних явищ (див. розділ «Побічні реакції»).

Діти. Не рекомендується призначати Мелітор® для лікування депресії у дітей через відсутність даних щодо застосування препарату в цій групі пацієнтів. Клінічні дослідження за участю дітей не проводилися.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. З метою попередження будь-яких ризиків бажано уникати застосування Мелітору® під час вагітності. Дані щодо застосування агомелатину вагітними жінками відсутні або обмежені (менше 300 випадків). Дослідження на тваринах не виявили прямих чи непрямих шкідливих ефектів агомелатину на перебіг вагітності, розвиток ембріона/плода, пологи або постнатальний розвиток.

Годування груддю. Невідомо, чи проникає агомелатин/метаболіти в грудне молоко. Наявні фармакодинамічні/токсикологічні дані, одержані при проведенні досліджень на тваринах, довели, що агомелатин/метаболіти проникають у грудне молоко. Ризик для новонароджених/немовлят виключати не можна. Рішення щодо припинення годування груддю або припинення/утримання від застосування лікарського засобу Мелітор® слід приймати, враховуючи користь від годування груддю для дитини та користь від лікування для матері.

Фертильність. Дослідження з репродуктивності на щурах та кролях показали відсутність впливу агомелатину на фертильність.

Термін придатності. 3 роки.

Не потребує особливих умов зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Категорія відпуску. За рецептом.

АГОМЕЛАТИН, МЕЛІТОР®