Мовалис таблетки 15мг №20 (01511)

Берингер Ингельхайм Интернешнл ГмбХ

Германия

1 таблетка містить мелоксикаму 7,5 мг або 15 мг.

Допоміжні речовини: натрію цитрат, лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, повідон, кремній колоїдний безводний, кросповідон, магнію стеарат.

Таблетки по 7,5 мг № 20; таблетки по 15 мг № 10, 20.

Таблетки.

Основные физико-химические свойства: от пастельно-желтого до лимонно-желтых, круглые таблетки с линией разлома. Одна сторона выпуклая, со скошенными краями и маркировкой символа компании. Вторая сторона - с маркировкой кода и делится пополам линией разлома. Поверхность таблетки может быть слегка шершавой.

МЕЛОКСИКАМ

МОВАЛІС - це не стероїдний протизапальний лікарський засіб класу енолієвої кислоти, що має протизапальну, аналгетичну та антипіретичну дію. Мелоксикам виявив високу протизапальну активність на всіх стандартних моделях запалення. Загальний механізм розвитку перелічених ефектів може полягати у здатності мелоксикаму інгібувати біосинтез простагландинів, які є медіаторами запалення.

Механізм дії повязується із селективним інгібуванням ЦОГ-2 у порівнянні з ЦОГ - 1. На сьогодні очевидно, що терапевтичний ефект не стероїдних протизапальних препаратів (далі -НПЗП) повязаний з інгібуванням синтезу ЦОГ - 2, тоді як інгібування ЦОГ - 1 призводить до токсичного ураження шлунка та нирок.

Селективність інгібування ЦОГ-2 мелоксикамом підтверджена багатьма дослідниками як in vitro, так і ex vivo. Переважно інгібування ЦОГ-2 ex vivo мелоксикамом підтверджується більшим інгібуванням продукції ліпополісахарид-стимулюючого PGE2 (ЦОГ-2) у порівнянні з продукцією тромбоксану у зсілій крові (ЦОГ-1). Ці ефекти дозозалежні. Мелоксикам не впливає на агрегацію тромбоцитів або на час кровотечі при застосуванні рекомендованих доз ex vivo, в той час як індометацин, диклофенак, ібупрофен та напроксен значно інгібують агрегацію тромбоцитів та подовжують термін кровотечі.

Клінічні дослідження встановили низьку частоту шлунково-кишкових побічних явищ (перфорації, утворення виразок та кровотечі) при застосуванні рекомендованих доз мелоксикаму у порівнянні зі стандартними дозами інших НПЗП.

Мелоксикам хорошо абсорбируется из пищеварительного тракта при пероральном применении; абсолютная биодоступность препарата составляет 89%. Одновременное употребление пищи не влияет на абсорбцию препарата. Концентрации лекарственного средства при приеме перорально 7,5 и 15 мг в сутки соответственно дозозависимые. Стабильные концентрации достигаются на 3-5-ту сутки.
Непрерывное лечение в течение длительного периода (например, шести месяцев) не приводило к изменениям фармакокинетических параметров по сравнению с параметрами после 2 недель перорального введения мелоксикама по 15 мг в сутки. Любые изменения также маловероятны и при длительности лечения более 6 месяцев.

В плазме более 99% мелоксикама связывается с белками плазмы. Препарат проникает в синовиальную жидкость, концентрация его там в половину меньше, чем в плазме.

Экскреция мелоксикама происходит в основном в форме метаболитов. Меньше 5% суточной дозы выделяются в неизмененном виде с калом, незначительное количество выделяется с мочой. Период полу выведения составляет 20 час.

Печеночная и почечная недостаточность существенно не влияют на фармакокинетику мелоксикама.

Плазменный клиренс составляет 8 мл/мин. Клиренс снижается у людей пожилого возраста. Объем распределения низкий, в среднем 11 литров.

Симптоматическое лечение:

- болевого синдрома при остеоартритах (артрозах, дегенеративных суставных заболеваниях);

- ревматоидных артритов;

- анкілозивних спондилітів.

Известная гипер чувствительность к мелоксикаму или другим составляющим лекарственного средства.

МОВАЛИС нельзя назначать пациентам, имеющим симптомы астмы, назальные полипы, ангио невротический отек или крапивницу, связанные с применением ацетил салициловой кислоты или других НПВП, поскольку возможны реакции перекрестной гиперчувствительности.

Также противопоказаниями являются:

- активная форма или недавнее появление язвы в желудочно-кишечном тракте / перфорации;

- воспалительное заболевание толстого кишечника в активной форме (болезнь Крона или язвенный колит);

- тяжелая печеночная недостаточность;

- почечная недостаточность, которая не поддается диализу;

- манифест на желудочно-кишечное кровотечение, недавнее цереброваскулярное кровотечение или другие расстройства с кровотечениями;

- тяжелая неконтролируемая сердечная недостаточность;

- дети до 12 лет;

- период беременности и лактации.

МОВАЛИС противопоказан при лечении для устранения после операционного боли при аортокоронарному шунтировании.

Применение препарата является противопоказанным при врожденных нарушениях, при которых могут быть вредными неактивные компоненты препарата (см. раздел "Особенности применения").

- Інші інгібітори простагландинсинтетази, включаючи глюкокортикоїди і саліцилати (ацетил саліцилова кислота): поєднане введення інгібіторів простагландинсинтетази через синергічну дію може призводити до збільшення ризику кровотечі та появи виразок у шлунково-кишковому тракті, і тому таке поєднане лікування не рекомендується. Мелоксикам не рекомендується застосовувати разом з іншими не стероїдними протизапальними засобами.

- Пероральні антикоагулянти, антитромбоцитарні засоби, гепарин при системному введенні, тромболітичні засоби, а також селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: підвищується ризик кровотечі через гальмування функції тромбоцитів. При необхідності такого поєднаного лікування рекомендується здійснювати ретельне спостереження.

Літій: мають місце дані щодо НПЗП, які підвищують рівень концентрації літію у плазмі крові. Рекомендовано контролю вати вміст літію у плазмі крові на початку лікування, при підбиранні дози та при припиненні лікування МОВАЛІСОМ.

Метотрексат: як і інші НПЗП, МОВАЛІС може підвищувати гематологічну токсичність метотрексату відносно елементів крові - це потребує серйозного контролю.

Контрацепція: НПЗП знижують ефективність протизаплідних засобів .

Діуретики: лікування НПЗП зневоднених хворих повязане з потенціальним ризиком появи гострої ниркової недостатності. Тому перед початком лікування слід контролю вати функцію нирок, а надалі, при одночасному застосуванні МОВАЛІСУ та діуретиків хворі повинні отримувати адекватну кількість рідини.

Антигіпертензивні препарати (наприклад, бета-адреноблокатори, інгібітори АПФ, вазодилататори, діуретики): відомо, що НПЗП зменшують антигіпертензивний ефект, що повязано з інгібуючим впливом на вазодилататорні простагландини.

НПЗП та антагоністи ангіотензин II рецептора, а також ACE-інгібітори виявляють синергічний ефект на зменшення клуб очкової фільтрації. У пацієнтів з існуючим порушенням ниркової функції це може призвести до гострої ниркової недостатності.

Холестирамін звязує мелоксикам у гастроінтестинальному тракті.

НПЗП посилюють нефро токсичність циклоспорину через вплив на ниркові простагландини, що потребує значного контролю функції нирок при одночасному застосуванні препаратів.

Мелоксикам майже повністю руйнується шляхом печінкового метаболізму, приблизно дві третини якого відбуваються при посередництві цитохрому (CYP) Р 450 та одна третина -шляхом пер оксидазного окислення.

Можлива фармакокінетична взаємодія МОВАЛІСУ та інших препаратів на етапі метаболізму за рахунок впливу їх на СУР 2С 9 та/або СУР 3А 4.

Взаємодії МОВАЛІСУ з антацидами, циметидином, дигоксином та фуросемідом при одночасному прийманні на фармакокінетичному рівні не виявлено.

Не можна виключати взаємодії препарату з пероральними антидіабетичними засобами.

Дорослим.

Остеоартрити: призначають із розрахунку 7,5 мг/день. Якщо необхідно, доза може бути збільшена до 15 мг/добу

Ревматоїдні артрити: призначають із розрахунку 15 мг/добу. Згідно з терапевтичним ефектом доза може бути зменшена до 7,5 мг/добу.

Анкілозивні спондиліти: призначають із розрахунку 15 мг/добу. Відповідно до терапевтичної реакції доза може бути зменшена до 7,5 мг/добу.

У пацієнтів з підвищеним ризиком побічних реакцій початкова лікувальна доза становить 7,5 мг/добу.

У пацієнтів, що знаходяться на діалізі, з тяжкою нирковою недостатністю, доза не повинна перевищувати 7,5 мг/добу.

Оскільки із збільшенням дози і тривалості лікування підвищується ризик побічних реакцій, необхідно застосовувати найменшу ефективну добову дозу і найкоротшу тривалість лікування.

Підлітки від 12 років: максимальна рекомендована добова доза для підлітків становить 0,25 мг/кг.

Максимальна рекомендована добова доза МОВАЛІСУ 15 мг.

Зважаючи на те, що доза для дітей не встановлена, потрібно обмежитися застосуванням препарату лише у підлітків від 12 років та дорослих.

Таблетку слід приймати під час їжі, не розжовувати, запивати водою або іншою рідиною.

Комбіноване застосування: загальна добова доза МОВАЛІСУ при застосуванні його у вигляді таблеток та супозиторіїв не повинна перевищувати 15 мг.

Тривалість курсу лікування залежить від характеру захворювання та ефективності терапії, що проводиться.

В случае передозировки рекомендуется промывание желудка и общие поддерживающие средства. В клинических испытаниях было показано, что холестирамин повышает выведение мелоксикама. Специфические антидоты неизвестны.

Повідомляється про такі побічні ефекти, які можуть супроводжувати прийом МОВАЛІСу. Інформація ґрунтується на клінічних дослідженнях, проведених на 3750 пацієнтах, які приймали МОВАЛІС перорально щоденно від 7,5 до 15 мг у вигляді таблеток протягом більше 18 місяців (середня тривалість лікування 127 днів).

Шлунково-кишкові:

частіше 1%: диспепсія, нудота, блювання, біль у животі, запори, діарея, метеоризм;

від 0,1 до 1%: тимчасові порушення біохімічних показників функції печінки (наприклад підвищення трансаміназ або білірубіну), відрижка, езофагіти, гастро дуоденальні виразки, гастроінтестинальні кровотечі;

менше 0,1%: гастроінтестинальна перфорація, коліти, гепатити, гастрити.

Шлунково-кишкова кровотеча, утворення виразок або перфорація можуть бути потенційно летальними.

Гематологічні:

частіше 1%: анемія;

від 0,1 до 1%: зміни у формулі крові, в тому числі у співвідношенні лейкоцитів, лейкопенія та тромбоцит опенія. Одночасне призначення потенційно мієло токсичного препарату, особливо метотрексату, може призвести до розвитку цитопенії.

Дерматологічні:

частіше 1%: свербіж, подразнення шкіри;

від 0,1 до 1%: стоматити, кропив'янка;

менше 0,1%: фото сенсибілізація. Можуть розвинутися синдром Стівенса-Джонсона, токсичний некроліз.

Респіраторні:

менше 0,1%: поява нападів астми в осіб з алергією на ацетил саліцилову кислоту або на інші НПЗП.

Порушення центральної нервової системи:

частіше 1%: запаморочення, головний біль;

від 0,1 до 1%: запаморочення, шум у вухах, млявість;

менше 0,1%: сплутаність свідомості та дезорієнтування, зміна настрою.

Серцево-судинні:

частіше 1%: набряки;

від 0,1 до 1%: підвищення артеріального тиску, припливи, відчуття серцебиття.

Сечостатеві:

від 0,1 до 1%: зміни показників функції нирок (підвищення креатині ну та/або сечовини);

менше 0,1%: гостра ниркова недостатність.

Застосування не стероїдних протизапальних засобів може супроводжуватись розладами сечовипускання, включаючи гостру затримку сечі.

Порушення зору:

менше 0,1%: кон'юнктивіти, розлади функції зору, що включають нечіткість зору.

Реакції гіпер чутливості: менше 0,1%: ангіоневротичні набряки, анафілактоїдні/анафілактичні реакції.

Вагітність та лактація. Незважаючи на те, що під час до клінічних досліджень тератогенного ефекту не виявили, МОВАЛІС не слід застосовувати під час вагітності та у період лактації.

Подібно до застосування інших НПЗП, потрібно пильно слідкувати за станом хворих при застосуванні препарату у пацієнтів з шлунково-кишковими захворюваннями та хворими, які приймають антикоагулянти. Заборонено призначати МОВАЛІС, якщо у пацієнта є пептична виразка або шлунково-кишкова кровотеча.

Як і з іншими НПЗП, потенційно летальні шлунково-кишкова кровотеча, виразка або перфорація можуть з'явитися в будь-який час у процесі лікування за наявності або без попередніх симптомів, або серйозних шлунково-кишкових захворювань в анамнезі. Найбільш серйозні наслідки спостерігали у людей літнього віку.

При застосуванні не стероїдних протизапальних засобів у дуже рідких випадках спостерігались серйозні шкірні реакції, деякі з яких були фатальними, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. Найвищий ризик появи таких реакцій спостерігається на початку лікування, при цьому у більшості випадків такі реакції з'являлись в межах першого місяця лікування. При першій появі шкірних висипів, уражень слизових оболонок або інших ознак надмірної чутливості необхідно припинити застосування МОВАЛІСУ.

Не стероїдні протизапальні засоби можуть збільшувати ризик появи серйозних серцево-судинних тромботичних явищ, інфаркту міокарда та інсульту, які можуть бути фатальними. При збільшенні тривалості лікування цей ризик може зростати. Такий ризик може збільшуватись у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями або з факторами ризику розвитку таких захворювань.

Через можливе виникнення побічних ефектів на шкірі та слизових оболонках слід звертати особливу увагу на появу відповідних симптомів. При появі побічних ефектів лікування МОВАЛІСОМ треба припинити.

При зниженні ниркового кровотоку НПЗП інгібують синтез ниркового простагландину, що відіграє важливу роль у підтриманні ниркового кровотоку. У пацієнтів зі зниженим нирковим кровотоком застосування НПЗП може спричинити ниркову недостатність, яка зникає при перериванні проти запальної терапії не стероїдними засобами.

Найбільший ризик такої реакції має місце у пацієнтів літнього віку, у пацієнтів з дегідратацією, у хворих з хронічною серцевою недостатністю, цирозом печінки, нефротичним синдромом та хронічними ренальними порушеннями, а також у хворих, які отримують супутню терапію з діуретичними препаратами, AПФ-інгібіторами або антагоністами ангіотензин II рецептора, або після обємних хірургічних втручань, що призвели до гіповолемії. Таким пацієнтам потрібен контроль діурезу та функції нирок на початку терапії.

У поодиноких випадках НПЗП можуть призвести до інтерстиціальних нефритів, гломерулонефритів, ренальних медулярних некрозів або до розвитку нефротичних синдромів.

Як і при лікуванні більшістю НПЗП, описані окремі випадки підвищення рівня трансаміназ або інших параметрів функції печінки. У більшості своїй ці зміни були незначні і мали тимчасовий характер. При стійкому та суттєвому відхиленні від норми лікування МОВАЛІСОМ слід припинити та провести контрольні тести. У клінічно стабільних хворих на цироз печінки не треба знижувати дози МОВАЛІСУ.

Ослаблені пацієнти потребують більш ретельного нагляду, оскільки гірше переносять побічні ефекти. Як і при лікуванні іншими НПЗП, потрібно бути обережними по відношенню до хворих літнього віку, в яких має місце більш імовірне зниження функції нирок, печінки та серця.

НПЗП можуть підсилити затримку натрію, калію та води і вплинути на натрійуретичні ефекти діуретиків. Як наслідок, у схильних пацієнтів може виникати або підсилюватися серцева недостатність або артеріальна гіпертензія. Таким пацієнтам рекомендується проведення клінічного моніторингу.

Meлоксикам, як і будь-який інший НПЗП, може маскувати симптоми основного інфекційного захворювання.

Застосування мелоксикаму, як і інших лікарських засобів, що інгібують синтез циклооксигенази/ простагландину, може зашкодити можливості заплідніти, і саме тому не рекомендується для застосування у жінок, що намагаються завагітніти. Більше того, жінкам, що мають проблеми із заплідненням або проходять обстеження з приводу безплідності, слід відмовитися від прийому мелоксикаму.

Будь-яких даних щодо впливу препарату на здатність керувати автомобілем або працювати з автоматичними приладами немає. Однак при розвитку таких побічних явищ, як розлад функції зору, сонливість або інші порушення центральної нервової системи, рекомендовано утриматися від таких занять.

До складу таблеток МОВАЛІС по 7,5 мг входить лактоза, і при введенні максимальної рекомендованої дози в організм потрапляє 47 мг лактози. Тому цей препарат не рекомендується приймати пацієнтам з рідкою природженою непереносимістю галактози, з дефіцитом лактази або порушенням всмоктування глюкози чи галактози.

До складу таблеток МОВАЛІС по 15 мг входить лактоза, і при введенні максимальної рекомендованої дози в організм потрапляє 20 мг лактози. Тому цей препарат не рекомендується приймати пацієнтам з рідкою природженою непереносимістю галактози, з дефіцитом лактази або порушенням всмоктування глюкози чи галактози.

Термін придатності. 3 роки.

Препарат зберігають при температурі не вище 25° С у місці, недоступному для дітей.

За рецептом.

МЕЛОКСИКАМ, АПО-МЕЛОКСИКАМ, АРТРОЗАН, АСПИКАМ, БИ-КСИКАМ, ЗЕЛОКСИМ, ЗЕЛОКСИМ ФОРТЕ, ЛОКСИДОЛ, М-КАМ®, МЕЛБЕК®, МЕЛОКС, МЕЛОКСАМ, МЕЛОКСИК, МЕЛОКСИКАМ ОРИОН, МЕЛОКСИКАМ ПФАЙЗЕР®, МЕЛОКСИКАМ СОФАРМА, МЕЛОКСИКАМ-АПО, МЕЛОКСИКАМ-АСТРАФАРМ, МЕЛОКСИКАМ-КВ, МЕЛОКСИКАМ-ЛУГАЛ, МЕЛОКСИКАМ-МАКСФАРМА, МЕЛОКСИКАМ-НОВОФАРМ, МЕЛОМАКС, МЕЛОМАКС™, МОБИК, МОВАЛГИН, МОВАЛИС, МОВАЛИС®, МОВИКС, РЕВМОКСИКАМ, РЕВМОКСИКАМ®, РЕКОКСА, САНАЛИС, ЭКСИСТЕН-САНОВЕЛЬ